ПОШУК:

Untitled Document

Коли зникають ліки

Як довго ви можете терпіти головний біль? А якщо він до того ж супроводжується судомами та нападом? Лікарі стверджують, що з епілептичним статусом довго не протягнути ... Якщо, звичайно, не нагодилась „швидка” або вчасно не проковтнули ліки. Свої ліки. Ось про свої ліки, ті, що призначив лікар – наша історія. Минулого року у Вінниці без попереджень зник препарат бензонал – протисудомний засіб, який вживають хворі на епілепсію. Препарат виробляється в Росії, і затримка була пов'язана з перереєстрацією сировини в країні-виробнику. На початку цього року надійшла черга фінлепсина (виробництво Німеччини, міжнародна назва карбамазепін ) – теж протисудомний засіб, вкрай необхідний хворим, що потребують психіатричної допомоги. Він теж зник, а це вам не анальгін, який, за Жванецьким, „все є і є”, а препарат спеціальний, хоча і другої генерації (існують ліки вже 3 та 4 генерації). Заміна йому є. Лікарі вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. академіка О.І. Ющенка пропонують і виписують препарат, який в аптеках є - карбапін (виробництво Сербії та Чорногорії, хімічна назва та ж - карбамазепін ). А якщо хворий наполягає, щоб йому виписали інші, схожі ліки фінлепсин-ретард – лікарі роз'яснюють, що перехід з фінлепсина на фінлепсин-ретард треба здійснювати в умовах стаціонара, тоді як у випадку карбапіна в цьому немає потреби.. Тут і замислишся – чи лікарі-професіонали прагнуть чесно і ефективно лікувати, чи то лікарня вболіває за „койкодні”, від яких, чого ж тут приховувати, залежить кількість персоналу і т.д.
Не вперше на захист інтересів хворих стала місцева громадська організація інвалідів „Користувачі психіатричної допомоги та хворі на епілепсію „Відродження”. В заявах на адресу „Відродження” хворі стверджують, що карбапін гірший за якістю, бо хімічної речовини у ньому менше, і в такій кількості препарат не може стримати судомні напади. Можливо, не останню роль зіграла і ціна ліків– 17 гривень упаковка карбапін у , а фінлепсин і фінлепсин–ретард відповідно 40 і 47 гривень. Хто ж не знає, що дорожчі ліки – якісніші за дешевші?!..До того ж, лікарі твердять, що ретардовані форми ліків довше тримають в організмі необхідну концентрацію. Занепокоєні таким станом речей хворі разом з ГО „Відродження” написали заяву Прокурору Вінницької області, бо впевнені в своєму праві отримувати якісний фінлепсин. І вчасно.
Хвора М.Б., інвалід 2-гої групи:
- Лікар мені виписав нові ліки - він мені говорить, що оскільки фінлепсина простого немає, ми випишемо карбапін. Я цей препарат не знаю, ніколи його не приймала. Мені підібране лікування, іншого препарата я не хочу.
Як стверджує М.Б., при переведенні на нові ліки, зокрема карбапін, лікарі зменшують дозу, а це значно знижує ефективність препарату. Що змушує жінку так думати - емоції, відчай, страх залишитися без вже знайомого препарата?
Куди ж подівся фінлепсін? А все просто – закінчилась ліцензія. Як нам повідомили в Державному фармакологічному центрі МОЗ України, препарат фінлепсин ( таблетки по 200мг №50 виробництва фірми „АВД фарма ГмбХ & Co . KG .” Німеччина) був перереєстрований наказом МОЗ України 25.01.2005 року, реєстраційний номер UA /1256/02/01. В київських аптеках він вже є. А щодо принципової різниці між згаданими препаратами – Олег Муц, заступник головного лікаря лікарні ім. Ющенка, говорить про однакову діючу речовину карбамазепін. Лікарня навіть подала запит на кафедру фармакології Вінницького національного медичного університету про ідентичність препаратів, але відповіді ще не отримала. Медіа-центр Розмай також подав запит. На наш запит в листі Державного фармакологічного центру сказано:

„Також зазначаємо, що препарати: ФІНЛЕПСИН (таблетки по 200 мг № 50 виробництва фірми „А.В.Д.фарма ГмбХ& Co . KG .” Німеччина), КАРБАПІН (таблетки по 200 мг № 50) виробництва фірми „Хемофарм”, Сербія і Чорногорія) та КАРБАМАЗЕПІН (таблетки по 200 мг № 20, № 30, № 60 виробництва ТОВ „Фармацевтична компанія „Здоров'я”, м. Харків, Україна) – містять однакову діючу речовину (міжнародна назва КАРБАМАЗЕПІН) У КІЛЬКОСТІ 200 мг . Виходячи з вищевикладеного, ці препарати належать до однієї фармакотерапевтичної групи (протиепілептичні засоби), мають однакові фармакологічні властивості та застосовуються для лікування одних і тих самих захворювань.”
Те, що речовина однакова у всіх препаратах, визнають всі. Але згідно з твердженням хворих та правозахисників, зокрема голови ГО „Відродження” Руслана Імереллі, вміст карбамазепіну у фінлепсіні -70%, а у карбапіні 55-56%. А у вітчизняного карбамазепіну, який виробляє Харківський завод, і того менше - 35%. В такій кількості речовина просто не діє так, як слід, тобто не стримує судомні напади, стверджує Руслан Імереллі.
Проте ще жоден з п'яти хворих, хто відмовились від карбапіну, не проходив обстеження в лікарні. Що ж вони приймають? Адже ліки вкрай необхідні. Ті, хто поінформований,- може отримати фінлепсин–ретард , знову ж таки безкоштовно, у ГО „Відродження”, де є певний запас ліків, отриманий як гуманітарна допомога. Але вони вживають їх БЕЗ СТАЦІОНАРНОГО обстеження. Щастя, що гірше нікому не стало, але лікарський контроль має бути.
Як свідчить життя, хворій людині орієнтуватися в карколомних медично-аптечних коридорах набагато складніше – хвороба робить людину вразливою і беззахисною. Хто ж, як не лікар має докладно все пояснити? Якщо треба, то й переконати, розказати, що треба робити, а що ні. Скажімо, 23-річний інвалід 1-ої групи А.К. відмовився від карбапіну. Як він пояснив своїй матері, він радився з товаришами-хворими, і ті розповіли, що для переходу на карбапін необхідне стаціонарне обстеження. Але йому особисто лікар нічого не казав про стаціонар у зв”язку з карбапіном! Оскільки А.К. не приймав карбапін і не знав про можливість отримання ретарду у ГО „Відродження”, він потрапив до реанімаційного відділення лікарні ім. академіка Ющенка. Що буде з ним далі, лікарі поки що не можуть сказати.
Як зазначив юрист і приватний адвокат з Вінниці Валерій Палій, заява ГО „Відродження” стосовно заміни ліків вже в прокуратурі. Через 1,5-2 тижні можна чекати на таке: суд вирішує перевірити ситуацію, що склалася. Будуть залучені фахівці – експерти з медицини. У разі відмови ГО „Відродження” може наполягати на порушенні кримінальної справи. Палій додає:
- Також після перевірки буде потрібна юридична оцінка , чи був злочин. Лікарі завжди „покривають” одне одного. В центрі уваги має бути лише людина, і кошти на серйозно хворих людей мають бути знайдені. До того ж – якщо на лікарів натиснути, кошти чомусь завжди неодмінно з'являються...
Лікарня ім. академіка Ющенка на запит ГО „Відродження” відреагувала такою заявою: „...на період відсутності фінлепсину, в зв”язку з перереєстрацією, пацієнтам пропонується препарат карбапін, міжнародна назва препаратів – карбамазепін. Механізми дії і дози ідентичні. Назва залежить від виробника. Фінлепсин-ретард – препарат пролонгованої дії, має свої особливості попередження приступів і не може бути рекомендованим всім пацієнтам. Вибір препарату в компетенції лікаря. Для підбору препарату та попередження загострень лікар може пропонувати стаціонарне обстеження в інтересах пацієнта.”
У Вінниці на обліку в диспансерному відділенні ВОПНЛ ім. академіка О. І. Ющенка перебуває близько 12 тис. людей. З них 2360 чоловік мають право на пільгове забезпечення лікувальними засобами за рецептами лікарів у випадку амбулаторного лікування. Арифметика тут проста: на безоплатне лікування пільгових категорій хворих диспансерної групи за вінницькими підрахунками на рік потрібно 850.000гр. На 2005 рік бюджетом затверджено та виділено 150.000 грн. без урахувань підвищення цін на психотропні та протисудомні медичні засоби. А підвищилась ціна, до речі, на 15%. Далі ще простіше. На місяць хворий отримує від держави безоплатного лікування на 5 грн.30 коп., а ціна ліків на місяць коливається від 60.00 до 500.00 гр. Народний депутат України Володимир Майстришин,член бюджетного комітету ВР, „вибивав” у МОЗі бензонал – той самий, що зник минулого року. Як вибивав? Звернувся до заступника тодішнього міністра, вперто ходив коридорами влади:
„Поки не вклонишся чиновнику, поки не скажеш, що це ж я не для себе роблю – нічого не буде, бо він на тебе дивиться як на людину, яка хоче щось від того мати. Ми приймаємо гарні соціальні закони, які не забезпечені грошима. Ми декларуємо пільги на рівні 18 мільярдів гривень, а реально забезпечуємо на 5-6 мільярдів. Тобто маємо різницю 10-12 мільярдів гривень недофінансованих задекларованих пільг. Це призводить до того, що ми не можемо забезпечити медичні програми, наповнити їх реальними грошима. З іншого боку ми маємо серйозні проблеми щодо ввезення ліків, так званого критичного імпорту. Не завжди уряд відстежує позиції щодо можливого ввезення тих чи інших ліків, які сьогодні є конче необхідні для наших хворих.”  
На завершення – короткі висновки.
Минулого разу в ситуації з бензоналом – обійшлося. Цього разу один з хворих потрапив до реанімації. Що ж робити, якщо необхідних ліків немає в аптеках? Які є застереження, щоби цього не трапилось і хто має бути відповідальним в таких випадках? Ситуацію для медіа-центру Розмай коментує віце-презедент Всеукраїнської Ради захисту прав та безпеки пацієнтів доктор Віктор Сердюк:
„Ми бачимо, що є три лікарські засоби, які мають одну і ту ж хімічну речовину в своєму складі, в них подібна інструкція щодо застосування. Але люди, які приймають одне, друге і третє, відчувають різницю між двома різними виробниками й вітчизняним зокрема. Чому так відбувається? У всьому світі це питання дуже просте. Є поняття біоеквівалентності. І згідно з дослідженням на біоеквіалентність можна зробити висновок, на який відсоток той чи інший препарат відповідає стандарту, або йому не відповідає. На жаль, у нас такі дослідження практично не проводяться, вони достить коштовні. Питання має ставитись чітко – якщо ліки закуповуються за державні кошти, то обов”язковою умовою мусить бути дослідження на біоеквівалентність. Якщо ми декларуємо, що повинні забезпечити якісну медичну допомогу, то маємо звертатися до державних органів, органів місцевого самоврядування, до міністерства охорони здоров”я, Кабміну і так далі.
Але є ще один бік медалі. Україна – єдина країна з членів Ради Європи, яка не має офіційно затверджених і обов'язкових для виконання стандартів лікування. Ваше здоров'я цілком залежить від того, чи пощастило з лікарем чи ні. І це у будь-якій галузі. Якщо лікар більш-менш відповідальний, якщо він хоче допомогти пацієнту, вам пощастило. Але ніщо йому не забороняє лікувати так, як лікували, скажімо, у 50-х роках минулого століття. Стандарти для лікування має прийняти МОЗ України, вони мають бути затверджені у відповідних урядових документах і бути обов'язковими для виконання. Якщо не виконується стандарт, то відповідно це трактується як експеримент, а такі експерименти були заборонені ще на Нюрнбернському процесі.” Сподіваймося, що фінлепсин таки з'явиться в аптеках Вінниці і, хворі будуть спокійні за якість лікування. А якщо зникнуть якість інші ліки, заміни яким зовсім немає? Хто відповідає в державі за те, щоб запобігти таким ситуаціям, щоб сотні і тисячі людей не опинилися сам-на-сам із невблаганною хворобою? Журналісти медіа-центру Розмай обов'язково повернуться до цієї теми.
І ще одне. Якби таке трапилось не у Вінниці, десь в іншому місті чи містечку? Хворі не змогли б отримувати фінлепсин-ретард, який наразі є у ГО „Відродженн я ”. І не з могли б висловити протест – хто б ними займався, як то зараз робить „Відродження”? Адже громадська організація – це потужна форма контролю, бо працюють в ній люди зацікавлені, і їм в буквальному сенсі болить те, що відбувається з ліками. ГО „Відродження” співпрацює з Українсько-Американським Бюро із захисту прав людини, іншими правозахисниками, вміє зацікавити ЗМІ – то ж завжди є впевненість, що про порушені права дізнається громадськість, а то й прокуратура.
І ВОПНЛ ім.академіка О.І.Ющенка теж вболіває за спільну справу, адже у 2002 році між ГО „Відродження” і лікарнею було укладено угоду про співдружність у створенні умов для забезпечення соціальної реабілітації інвалідів з психіатричними розладами. Організовували круглі столи – робочі засідання за участі хворих і лікарів. Центр правозахисту і громадська приймальня розташовані в адміністративному приміщенні лікарні ім. Ющенка. Втім, дружба дружбою, а стосунки між лікарнею і громадою принципові. ГО „Відродження” у 2003р. відсудил а у лікарні 2650 грн. 97 коп. матеріальної і 1 тис ячу гр иве н ь моральної шкоди на користь позивачки, яка кілька років за власний кошт купувала ліки для дитини. Лікарня оскаржила рішення, бо, хоч і визнавала обґрунтованість позову, вважала, що відповідальність у справі має нести лише обл асне управління охорони здоров'я Вінницької ОДА. „Відродження” разом із матір'ю хворого погоди ли ся з доводами лікарні , в результаті рішення суду було скасовано, і справ у направ или на новий розгляд.
Дивно, правда? Лікарня сприяє роботі громадської організації, навіть надає їй приміщення для роботи, а ті, невдячні, з лікарнею судяться, стежать за роботою лікарів… Хоч ми і не звикли до цього, маємо дякувати і правозахисникам, і працівникам лікарні – адже так формується громадянське суспільство, яке ми намагаємось побудувати в країні. Як зазначив Віктор Сердюк, лише громадські організації, що об'єднують правників, пацієнтів і небайдужих медиків, які знаходяться поза медичною корпорацією, можуть допомогти в ситуації, коли треба захистити свої права:
- Всередині самої медичної корпорації народити якісь позитивні зміни неможливо. Цього історія не зафіксувала. Не бувало ще жодного випадку, коли чи то медики, чи юристи, чи, скажімо, нафтовики брали на себе додаткові зобов'язання без тиску суспільства. Виключно завдяки тиску суспільства відбуваються позитивні зміни.
Як всі ми тепер знаємо, нас багато (і нас не подолати). Та серед нас багатьох є ті, кому гірше за інших, кого скривдила доля, відібравши частину здоров'я. Ці люди потребують уваги, поради, допомоги – нашої: правозахисників, журналістів. Суспільства. Духовно здорового суспільства.
Насправді нас не так багато, щоб не думати про ближнього.

Наталія Козачинська
Mедіа-центр Розмай

 
Україна, 01023, Київ, вул. Леоніда Первомайського 9А Тел/факс (380 44) 234 93 64, 234 84 02