ПОШУК:

Untitled Document

„Окулярні баталії” напередодні Дня Перемоги

В середині березня цього року український медіа-простір вибухнув черговою сенсацією: 15.03.2005 р. на Дні уряду у Верховній Раді віце-прем‘єр-міністр Микола Томенко заявив, що під керівництвом екс-міністра з питань праці та соціальної політики Михайла Папієва були закуплені для ветеранів китайські окуляри на суму 26 млн. грн., але „пізніше з'ясувалося, що з одного мільйона окулярів 770 тис. загубилися. Таким чином, вкрали 20 млн. грн.”. Тоді ж міністр внутрішніх справ Юрій Луценко в ефірі "5 каналу" повідомив, що передав до Генпрокуратури низку справ, серед яких фігурує і прізвище Папієва. Сам же Михайло Папієв неодноразово спростовував заяви представників чинного уряду та пообіцяв подати судовий позов проти урядовців, які згадують його прізвище у зв'язку зі звинуваченнями в розкраданні грошей у його колишньому відомстві.
 
Втім, як з‘ясувалось згодом, історія із закупівлею одного мільйона «окулярів коригуючих» для ветеранів та черговий епізод із з‘ясуванням стосунків між старою та новою владою – були лише верхівкою айсбергу. Або, якщо бути точнішим – небажаним для багатьох причетних до цього фоном, на тлі якого ще й досі відбувається перерозподіл гравців на вітчизняному офтальмологічному ринку. Не такого потужного та над- прибуткового, як, скажімо, енергетичний чи металургійний, але достатньо привабливого бізнес-проекту за умови гри за чітко визначеними правилами та наявності головного розпорядника подібного проекту.
 
Все, можливо, і відбувалося б згідно добре розробленого та прорахованого бізнес-плану, якби у справу зненацька (для його головних менеджерів) не втрутилася «помаранчева революція»! Але і цього разу революційний потік виніс, перш за все, на поверхню брудну піну, лишаючи поза увагою більш складні та неоднозначні процеси. Цілком можливо, що лишилися б вони і поза нашою увагою, піддайся ми спокусі миттєво зробити «гарячий» матеріал в традиціях ще радянської журналістики «на злобу дня»! На щастя, цього не сталося.
Отже, спочатку, для більш повного розуміння ситуації, пропонуємо читачам здійснити короткий екскурс в історію питання. 26 вересня 2000 року згідно наказу Міністерства охорони здоров‘я України №229 «Про порядок державної реєстрації виробів медичного призначення» «окуляри коригуючи» були віднесені до виробів медичного призначення. Того ж 2000 року у Дніпропетровську місцева фірма ТОВ «Вертоград» вперше в Україні проводить акцію, метою якої було безкоштовне забезпечення частини ветеранів та інвалідів Великої Вітчизняної війни регіону «засобами корекції зору». Втім, ще кілька років потому ситуація на українському офтальмологічному ринку залишалася (принаймі, зовні) без будь-яких помітних змін. А вже починаючи з 2003 року діяльність у цій сфері починає набувати з одного боку певного суспільного розголосу, а з іншого – стають дедалі все більш помітними спроби встановлення контролю. Наприкінці 2002 року нещодавно призначений (26.11.02 р.) віце-прем‘єр-міністр України Дмитро Табачник очолює оргкомітет по підготовці та проведенню у 2003 році Року людей з інвалідністю в Україні (Указ Л.Кучми № 1112/2002 «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту інвалідів та проведення в Україні у 2003 році Року людей з інвалідністю» від 02.12.02 р.). Одночасно на адресу віце-прем‘єра починають надходити пропозиції «з нагальним проханням сприяти проведенню заходів щодо врегулювання оптичного ринку України» (з листа Всеукраїнської асоціації «Укроптика» від 08.04.03 р.). А вже 27 червня 2003 року виходить Постанова Кабміну № 996 „Про заходи щодо проведення Всеукраїнської акції „Зір” (на виконання У каз у Президента № 1112/2002 від 02.12.02 р. ) за підписом прем‘єр-міністра України В. Януковича. Виконання Постанови покладено на Міністерство охорони здоров‘я і Міністерство праці та соціальної політики і передбачено виділення 5,5 млн грн. (за рахунок надходження від приватизації) на забезпечення, за попередніми даними, біля 220 тисяч інвалідів війни окулярами («засобами корекції зору»). За результатами тендеру, проведеного Фондом соціального захисту інвалідів, виконавцем замовлення стає вже знайома дніпропетровська фірма – ООО «Вертоград». Замовлення на виготовлення окулярів розміщуються на ряді підприємств в місті Ізюм Харківської області, який ще з радянських часів є своєрідною офтальмологічною «Меккою» в Україні. (Щоправда, за часи «перебудови» та «незалежності» виробництво тут доведено майже до повного знищення наукового та технічного потенціалу. А за неофіційними даними, отриманими авторами, майже вся якісна оптика, що виробляється нині в Ізюмі, відправляється в Росію. Тож, на сьогоднішній день Ізюм є скоріше всеукраїнським оптовим офтальмологічним ринком, а не потужною виробничою базою). Втім, перший етап акції «Зір» у 2003 році все ж таки був виконаний на базі мережі ізюмських малих підприємств та приватних підприємців і близько 170 тисяч інвалідів війни по всій Україні отримали обіцяні окуляри. А найголовніше (для виконавців) – саме тоді була визначена вартість виготовлення однієї одиниці продукції (25-26 гривень). Власне, на наш погляд, 2003 рік був, так би мовити, ключовим в цій історії: успішно проведено перший етап акції «Зір», яка на той момент представлена вже не тільки технологією виконання, а й має власну ідеологію - «Програма здешевлення вартості офтальмологічних послуг для соціально незахищених прошарків населення. Методологія проведення Всеукраїнської акції «Зір». (Копію цієї «Програми», розробленої Всеукраїнською асоціацією працівників підприємств по виготовленню та реалізації окулярної оптики «Укроптика», автори мають у своєму розпорядженні).
Отже, бізнес-схема з потужним урядовим «потягом» на чолі, резервним «штовхаючим» у вигляді громадської організації з тилу та, власне, комерційною фірмою посередині була успішно обкатана та готова для подальшої реалізації. До речі, ніякого «ноу-хау» в цій схемі шукати не треба, адже подібні проекти, що працювали при старій владі, з не меншим успіхом, гадаємо, працюють і при новій. Власне, головне питання при цьому: хто, для чого і куди перерозподіляє отримані кошти!
Початок наступного, 2004 року несподіванок не обіцяв: Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України, Держспоживстандарт за дорученнями Кабінету Міністрів України активно вивчають ситуацію на українському офтальмологічному ринку. Звіти надходять до Кабміну та особисто на ім‘я віце-прем‘єр-міністра Д.Табачника, причому, невтішного змісту:
«За дорученням Кабінету Міністрів України… Держспоживстандартом України організовано спільно із Міністерством внутрішніх справ перевірку безпеки окулярів та лінз… Встановлено, що 90% окулярів, лінз та оправ, які реалізуються на споживчому ринку, не відповідають вимогам нормативних документів щодо якості і безпеки» (З листа Держспоживстандарту України віце-прем‘єр-міністру України Табачнику Д.В. від 03.08.2004 р.).
«На сьогоднішній день Україна повністю втратила свою галузь офтальмологічної промисловості… Вказана ситуація виникла внаслідок відсутності в державі програми по відродженню вказаної галузі… Як показує практика, чинна нормативно-правова база не дозволяє ефективно протидіяти незаконному ввезенню на територію держави оптичних виробів» (З листа Служби безпеки України віце-прем‘єр-міністру України Табачнику Д.В. від 10.08.2004 р.).
А вже 18 серпня 2004 року на адресу Кабінету Міністрів надходить лист Держспоживстандарту України «Щодо контролю ринку офтальмологічної продукції», в якому, зокрема, йдеться «про наявність в Україні налагодженого постійно діючого каналу надходження небезпечної продукції та налагоджену мережу її розповсюдження… Виявлені порушення та аналіз справ на оптичному ринку України вказують на довготривалу відсутність належного контролю з боку держави в сфері обігу офтальмологічної продукції…». В цьому ж листі серед першочергових заходів, направлених на «недопущення на споживчий ринок неякісної і небезпечної продукції», Держспоживстандарт пропонує, зокрема, «Утворити спеціалізоване державне підприємство, яке буде контролювати виробництво та обіг офтальмологічної продукції в Україні» та «Надати на розгляд до Кабінету Міністрів України проект постанови, яка буде спеціалізованим нормативним документом, що встановить правові засади та вимоги до обігу виключно офтальмологічної продукції. Постановою надати зазначеному підприємству відповідні повноваження щодо проведення ним державної експертизи офтальмологічної продукції… а також контролю за виконанням спеціального законодавства в цій сфері». Забігаючи дещо наперед, зазначимо, що відповідну Постанову Кабінету Міністрів України № 1675 було прийнято 16 грудня 2004 р. І, власне, саме її прийняття, на наш погляд, і стало небезпечною вибухівкою в руках авторів Постанови (як це і не парадоксально). А детонатором – сама «помаранчева революція». І в цьому вже ніяких парадоксів немає!
Між тим, 23 липня 2004 р. Л.Кучма підписує Указ № 848/2004 „Про заходи щодо відзначення 60-ї річниці визволення України від фашистських загарбників та посилення соціального захисту ветеранів”. 21 вересня з‘являється розпорядження Кабміну № 661-р „Про виділення коштів для забезпечення ветеранів та інвалідів Великої Вітчизняної війни засобами корекції зору” за підписом В.Януковича. Розпорядженням на виконання Указу Президента України від 23.07.04 р. визначено «виділити Мінпраці 26 млн. гривень для придбання засобів корекції зору ветеранам та інвалідам Великої Вітчизняної війни», а «Мінфіну здійснити зазначені видатки за рахунок надходжень від приватизації державного майна». А вже 27 вересня Міністерство праці та соціальної політики України, посилаючись на рекомендації Всеукраїнської асоціації «Укроптика», звертається з листом до дніпропетровської фірми ТОВ «Українські окуляри» з проханням надати інформацію щодо можливості «забезпечення засобами корекції зору 1 мільйона ветеранів». Найкмітливіші читачі, мабуть, вже зрозуміли, що ТОВ «Українські окуляри» є не чим іншим, як перейменованою (і вже знайомою) фірмою «Вертоград». «Ті ж самі вуха, тільки в профіль!», - як кажуть в Одесі. І в той же день – 27 вересня Мінпраці погоджує з Міністерством економіки «процедуру закупівлі в одного учасника – ТОВ «Українські окуляри» засобів корекції зору» (з відповіді Мінекономіки на наш запит). А 6 жовтня Міністерство фінансів в особі виконуючого обов‘язки першого замміністра А.Мярковского у відповідь на лист Мінпраці від 1.10.04 р. дає дозвіл на попередню оплату «на виготовлення засобів корекції зору ветеранам та інвалідам Великої Вітчизняної війни в повному обсязі (26 млн. грн.) на термін до трьох місяців». Отже, того ж 6 жовтня 2004 року підписанням угоди № 04-44 між Міністерством праці та соціальної політики України (Замовник), Міністерством охорони здоров‘я України (Учасник), Українським державним підприємством поштового зв‘язку «Укрпошта» (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські окуляри» (Виконавець) фактично завершено черговий етап реалізації плану «приватизації» під державним дахом вітчизняного офтальмологічного ринку. А вже 7 жовтня, згідно документів, з‘являється ще один важливий учасник акції – ізюмське ТОВ «Око». Саме цього дня між ТОВ «Українські окуляри» (директор Наталія Набочук) та ТОВ «Око» (директор Віктор Назарько) підписано угоду № 01/10/04-23 , згідно якої фірма «Око» бере на себе зобов‘язання виготовити та поставити «Українським окулярам» не менше одного мільйона пар окулярів коригуючих за ціною 25,2 гривні за одиницю до 31.12.2004 р. Поява ТОВ «Око» в особі його директора В.Назарька не є випадковою (до речі, на той момент він є ще і головою місцевої громадської організації «Ізюмська оптична асоціація»).По-перше, за даними правоохоронців Н.Набочук та В.Назарько є засновниками ТОВ «Українські окуляри», а по-друге, ще в березні-квітні 2004 р. Віктор Назарько веде через Інтернет активні переговори з представником російської консалтингової групи «Вікно в Китай» Романом Саяпіним щодо придбання експортно-імпортної компанії, зареєстрованої в Гонконгі. Результатом переговорів стає придбання «свіжої» (зареєстрована в лютому 2004 р.) гонконгської компанії GLOBAL WELL TRADING LIMITED , яка обійшлася приблизно в 3000 доларів США. Саме через цю фірму ТОВ «Око» в подальшому і здійснює закупівлю та поставку в Україну окулярів, оправ, лінз та комплектуючих (згідно документації – виробник BEIJING ZHANLISHUN OPTICAL Co . Ltd ., CHINA для GLOBAL WELL TRADING LIMITED , HONG KONG ).
Втім, саме пан Назарько і став «слабким ланцюгом» всієї добре спланованої акції. Окрім, звичайно, прикрого форс-мажору – революції. Адже саме з легкої руки та під безпосереднім керівництвом директора „Ока” в Україну пішли (під прикриттям акції «Зір») контейнери із самими різноманітними окулярами, оправами, лінзами тощо. І все було добре, доки відчувався подих високого патронату. Тож і «пообіцяв» під «гарячу руку» Віктор Назарько своїм колишнім колегам по ізюмському оптичному ринку, що всі вони віднині працюватимуть виключно на нього. Але коли завіяли інші – революційні вітри, в першу чергу в Ізюмі миттєво зрозуміли: „король то голий!”. І полетіли в усі можливі найвищі інстанції вже нової влади скарги вчорашніх „окулярних побратимів”, на очах яких кілька місяців поспіль творилася класика пострадянської ринкової економіки: бюджетні гроші – товар – гроші (вже не бюджетні). А тут і силовикі, які ще вчора просто „в упор” не бачили чималенькі морські контейнери з китайськими окулярами, що заходили в Ізюм, раптом „прозріли”. І, „прозрівши”, миттево, мабуть, згадали заповідь про те, що з ближніми треба ділитися. От тільки пан Назарько, захоплений особистим „світлим майбутнім”, не помітив одразу ані переміни вітру, ані зникнення надійного „даху”. Але то вже дещо інша історія...
Якщо ж говорити про заключну фазу акції, розрахованої на встановлення контролю над доволі привабливим для невеликої кількості гравців вітчизняним офтальмологічним ринком (за дуже приблизними неофіційними підрахунками він оцінується в суму близько 200 мільйонів доларів США на рік), то починалася вона саме з прийняттям вже згадуваної Постанови Кабміну № 1675 від 16.12.04 р. Адже 24 грудня на виконання цієї Постанови з‘являється спільний Наказ Міністерства охорони здоров‘я України та Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики за № 649А/290 «Про визначення державного підприємства для проведення експертизи офтальмологічних виробів та видачі контрольних марок для маркування офтальмологічних виробів та їх паспортів». Ним мало стати державне підприємство «Український оптичний центр» Міністерства охорони здоров‘я. Для усвідомлення надзвичайної важливості цього наказу для зацікавленої сторони можна порівняти це з отриманням виключного права надавати дозвіл, наприклад, на виробництво та продаж алкогольних або тютюнових виробів в межах цілої держави! Цього ж дня світ побачив ще один спільний Наказ МОЗу та Держспоживстандарту за № 648А/291 «Про визначення механізму контролю за діяльністю державного підприємства «Український оптичний центр». Цим Наказом «З метою координації діяльності по виконанню Постанови Кабінету Міністрів України… № 1675» утворено Міжвідомчу наглядову раду для «контролю за діяльністю державного підприємства «Український оптичний центр». Серед членів цієї наглядової ради фігурує і Віктор Назарько – президент громадської організації «Ізюмська оптична асоціація». А директором «Українського оптичного центру», згідно Наказу, стає Євген Хлевицький, який, за свідченням ізюмських оптиків, ще донедавна працював в Ізюмі та мав безпосередне відношення до ТОВ «Око». Для повноти картини слід зазначити, що в попередній держбюджет на 2005 рік з метою подальшої реалізації Всеукраїнської акції «Зір» було закладено вже 60 мільйонів гривень, розпорядником яких мав стати... Мінздрав України.
Сподіваємось, уважний читач вже склав з нашою допомогою цей цікавий «пазл», що нагадує своєю конфігурацією «піщаний годинник»: жодна піщинка (імпортер, виробник, продавець) не може потрапити на ринок повз єдиний символічний отвір під назвою «Український оптичний центр». От тільки у суб‘єктів цього самого ринку негайно спрацював механізм самозахисту і вони на відсіч відмовились ковтати сумнівну пігулку під назвою «Постанова Кабміну № 1675». Реакція відторгнення почалась буквально одразу після оприлюднення Постанови, яка, до речі, з 1 травня вже вступила в силу.
«Постановою № 1675 визначено лише одне державне підприємство в якості органу сертифікації офтальмологічних виробів, яке самостійно, без проведення конкурсу, аукціону, відкритих торгів буде здійснювати діяльність, що носить дозвільний характер та суттєво впливає на господарську діяльність суб‘єктів офтальмологічного ринку, самостійно буде встановлювати межі оплати експертизи, умови та порядок укладення договорів, що прямо та грубо порушує Закони України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недоброякісної конкуренції», «Про обмеження монополізму та недопущення недоброякісної конкуренції у підприємницькій діяльності», «Про Антимонопольний комітет України», статтю 42 Конституції України» (З листа міністра охорони здоров‘я України М.Поліщука прем‘єр-міністру України Ю.Тимошенко від 18.04.05 р.).
На сьогодні під тиском більшості суб‘єктів вітчизняного офтальмологічного ринку вже підготовлено проект Постанови Кабміну «Про скасування Постанови Кабінету Міністрів України № 1675 від 16 грудня 2004 року», який пройшов погодження в Міністерстві економіки України та з питань європейської інтеграції, Міністерстві промислової політики України, Державному комітеті з питань технічного регулювання та споживчої політики, Державному комітеті з питань регуляторної політики та підприємництва. Після погодження в Міністерстві фінансів України він буде направлений до Міністерства юстиції на експертизу. Втім, поки ще, мабуть, ранувато ставити на цьому крапку та звітувати про перемогу над новонародженим монополістом. Адже зрозуміло, скільки зусиль та які сили були задіяні під час втілення цього «бізнес-проекту» і які кошти стоять «на кону»! Викладаючи цю історію, ми навмисне не зосереджувались, власне, на перипетіях проведення акції «Зір»-2004. З цим зараз нехай розбираються правоохоронці, юристи та політики. Хоча, маючи надзвичайну кількість свідчень, документів та неофіційної інформації про перебіг подій минулого та нинішнього років навколо цієї акції, можна було б сміливо робити «гарячий» матеріал. Але це дійсно інша і зовсім неоднозначна історія, крапку в якій може поставити лише неупереджене слідство та суд. Що ж до директорів вже згадуваних фірм «Українські окуляри» та «Око» Н.Набочук і В.Назарька (за свідченням правоохоронців, вони знаходяться зараз в розшуку), - то в контексті нашого матеріалу можна сміливо стверджувати, що вони були лише виконавцями частини задуманого амбіційного бізнес-проекту, що розкручувався за державний кошт. Але, наголошуючи на неупередженості, ми маємо підстави очікувати, що саме ці особи можуть опинитися в ролі «цапа-відбувайла» в історії навколо 26 мільйонів гривень державних коштів та мільйона ще й досі не отриманих ветеранами окулярів! Ми мали нагоду поспілкуватися і з одним із авторів Проекту № 1675 (взявши, правда, на себе зобов‘язання не оприлюднювати його ім‘я). Отже, вважаємо за необхідне подати і його бачення ситуації, знімаючи з себе можливі докори в упередженості та заангажованості: «Йдеться про такі гроші, що вести розмову про добропорядність, принаймі, наївно. Звісно, є замовники цієї програми і є її опоненти. На ринку склалась негативна ситуація, тому що декому доведеться суттєво «схуднути» десь мільйонів на 500. Я знаю обсяги цього ринку і я запевняю, що близько 95% сьогодні надходить контрабанди. Ця ж Постанова (№ 1675-авт.) стовідсотково виключає можливість несплати податку з офтальмології до бюджету завдяки маркуванню. І по-друге, вона дозволяє контролюючому органу, а разом з тим – і споживачу, зрозуміти: сертифікована дана продукція чи ні. А насправді – боротьба йде за тендер, а це ж мільйони…». Втім, на наш погляд, і ця людина є лише одним із талановитих, але – менеджерів ситуації. Головні ж режисери так і лишаються в тіні (принаймі, тій, яку створює постать колишнього віце-прем‘єр-міністра). Разом з тим, поспілкувавшись з різними учасниками конфлікту та вислухавши думку як однієї, так і іншої сторони, ми мали підстави для одного, мабуть, із головних висновків: йде запекла боротьба інтересів на невеличкому, але потенційно привабливому вітчизняному офтальмологічному ринку. (До речі, навіть противники Постанови 1675 говорять про те, що при розумному підході в ній все ж таки було раціональне зерно. Але прийматися вона повинна була колегіально, з урахуванням побажань та інтересів усіх суб‘єктів ринку, а не однієї зацікавленої сторони).
Щоправда, не обійшлося і без деяких особливостей цієї боротьби, які у багатьох наших співрозмовників викликають цілу палітру емоцій: від здивування до розчарування. Йдеться про появу ще одного активного гравця - народного депутата України Григорія Омельченка, добре відомого багатьом в якості непримиренного борця з корупцією. Причому, цього разу пан Омельченко з властивою йому завзятістю виступає, зокрема, саме в якості захисника все тієї ж Постанови. Отже, аби уникнути звинувачень у голослівності, процитуємо наприкінці кілька фрагментів з листа заступника Голови Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Григорія Омельченка до прем‘єр-міністра України Юлії Тимошенко від 24.03.2005 р.:
«…У 2004 році спільними зусиллями Держспоживстандарту, МОЗ, Мінекономіки, МВС, СБУ, Держмитслужби, ДПА, МОН була розроблена та запроваджена розпорядженням КМУ від 16.12.04 р. № 904-р програма «Про затвердження заходів з розвитку вітчизняного ринку офтальмологічних виробів», а також Постанова КМУ від 16.12.04 р. № 1675 «Про впорядкування обігу офтальмологічних виробів», що створило передумови для наведення порядку на оптичному ринку країни та припинення контрабандної анархії.
… Але, як стало мені відомо, деякими суб‘єктами, які в своїй діяльності використовують схеми ввезення, реалізації та використання контрабандної оптичної продукції та намагаються зберегти свої комерційні інтереси на контрабандному ринку оптики, а головне, незаконні доходи, постійно здійснюється спроба дискредитувати постанову КМУ № 1675. … Для досягнення цих цілей використовується весь арсенал: від перекручування фактів до маніпулювання політичною ситуацією в країні. Найбільшу небезпеку становить те, що новопризначені керівники відомств не досить чітко володіють ситуацією стосовно цієї проблеми та, піддаючись масованому впливу ... «оптичних асоціацій» приймають необ‘єктивні антидержавні рішення.
Прошу Вас вжити всіх заходів щодо своєчасної реалізації норм Постанови КМУ № 1675 та розпорядження КМУ № 904-р та не допустити порушення прав мільйонів громадян України».
Важко зараз зрозуміти, чому поважний народний депутат зайняв саме таку позицію, - адже наші спроби вийти на контакт з паном Омельченко у зв‘язку з цією справою так і не увінчались успіхом (мабуть, зважаючи на його надзвичайну зайнятість, про яку нам повідомляли помічники Григорія Омеляновича).
 
Нам складно прорахувати кількість потенційних постраждалих у разі, якщо ця «офтальмологічна війна» затягнеться на невизначений термін, але один мільйон ветеранів та інвалідів Великої Вітчизняної війни , які напередодні 60-ї річниці Перемоги так і не отримали обіцяні їм державою окуляри, ми, на превеликий жаль, вже маємо!

*   *   *


Ігор Чайка, Євген Рибка,

Київ - Ізюм – Харків – Київ,
березень – травень 2005 р.

Розслідування здійснено за підтримки:
Уукраїнсько-датського Фонду журналістських розслідувань,
Медіа центру РОЗМАЙ

  P . S . За прогнозами фахівців цілком ймовірно до кінця травня прийняття Кабміном Постанови «Про скасування Постанови Кабінету Міністрів України № 1675 від 16 грудня 2004 року «Про впорядкування обігу офтальмологічних виробів».
 
Україна, 01023, Київ, вул. Леоніда Первомайського 9А Тел/факс (380 44) 234 93 64, 234 84 02