ПОШУК:

Untitled Document

Якою справою займаємось зараз:

1 квітня 1999 року, о 8 годині ранку робітники карного розшуку Лутугинського РВ ЛГУ МВС України доставили з дому до Лутугинського райвідділу В. В. П-та, 1970 року народження, громадянина Росії, який приїхав у лютому цього ж року до батьків. В Україну П-та викликали телеграмою у зв'язку з тяжкою хворобою матері. Йому висунули звинувачення у вбивстві Ч-к М.О.
Протягом дня П-та В.В. допитували працівники карного розшуку.
О 24 год.20 хв. наступного дня на нього наклали адміністративний арешт на 15 діб, за статтею 185 КоАП України. Через тиждень швидка допомога забрала П-та В.В. з міліції до Лутугинської районної лікарні. Діагноз: гостра черепно-мозкова травма, струс головного мозку, з правого боку гематома тіменної області, гнійна гематома лівого голіностопного суглобу. На п'ятах, а його били гумовими палицями, відшарувалось м'ясо від кістки – необхідне було хірургічне втручання.
П-та В.В. розташували в окремій палаті і закували в наручники. Пацієнта охороняли працівники карного розшуку Х-ий А.А. та Р-ха В.П., які не пускали до палати навіть адвоката, також не випускали з палати самого П-та. 20 квітня П-та В.В. забрали в міліцію, нібито відбувати призначене судом покарання, хоча йому рекомендували лікування у невропатолога та перев'язку ніг до загоєння ран.
Через 6 днів П-та В.В.затримав слідчий прокуратури К-ов С.М. за підозрою у вбивстві Ч-к М.О., а за три дні прокурор Лутугинського району санкціонував його арешт.
Від самого початку перебування П-та у Лутугинському РВ МВС його допитували за фактом вбивства Ч-к М.О співробітники карного розшуку та слідчий - перевіряли причетність до цього факту. Адміністративного покарання підозрюваний не відбував.
Протягом наступних 10 днів його постійно били співробітники карного розшуку, фактично катували, змушуючи зізнатися у вбивстві Ч-к М.О, якого він не робив.
Щоб надати законності його затриманню і приховати сліди тортур, оформили адміністративний арешт, але у бажанні вибити зізнання перестарались і змушені були доставити П-та В.В у лікарню, інакше він би помер від побиття.
Матері П-та В.В., вдалося забігти на кілька хвилин у палату, де його утримували і побачити: обличчя запливло суцільним синцем, правого ока не видно, на ноги не міг піднятися, самостійно не міг навіть повернутись. Він встиг сказати, що його побили працівники міліції.
Були написані скарги до прокурора області, прокурора району та до Генеральної Прокуратури. Там обіцяли розібратись,надіслали повідомлення, що справу взято під особистий контроль.
Не зважаючи на це, беззаконня та свавілля продовжувалось. 29 квітня П-ту В.В. висунули звинувачення за статтею 94 КК України, хоча доказів його провини слідство не знайшло.
В ніч вбивства Ч-к М.О. (його було вбито близько 2 години ночі), Перекрест В.В. ночував у будинку своєї матері. Те, що він був вдома з вечора і всю ніч підтвердили його мати, батько і сестра. Матеріали справи не заперечують їхні свідчення. У справі немає навіть непрямих доказів того, що П-ст В.В. був або міг бути на вул. Леніна, неподалік місця злочину.
За скаргою адвоката Г-ш Л. було проведено службове розслідування. У справі є пояснення П-та, де він пише, що нібито впав з верхнього ярусу нар. Пояснення написане не його рукою, що підтверджено показаннями П-та.
Строк адмінутримання П-та В.В. не переривався під час лікування, у лікарні його охороняли співробітники карного розшуку, вони самі про це розповіли (т.З л.д.108, 138, 140, 144).
Чому адмінзатриманого охороняли в лікарні працівники карного розшуку?
Чому строк адмінутримання було продовжено до 25 днів?
Прямих відповідей на ці запитання немає, але грубі порушення Закону підтверджують показання П-та, що його били і змусили написати явку з повинною. Останнє підтверджує той факт, що відразу після написання явки він потрапив до реанімаційного відділення Лутугинської лікарні.
Доказів вини П-та В.В. слідство не знайшло, обвинувачення є надуманим, незаконно заарештували невинну людину. При цьому грубо порушено закон: застосовано адміністративний арешт, підозрюваного під час його перебування у лікарні незаконно позбавляли свободи, били на допитах, застосовували тортури, - тобто домагались зізнання незаконними методами.
П-ст В.В. звернувся до Комітету в 2002 році після звільнення з-під охорони – коли минули всі можливі строки утримання під охороною, а причетність до вбивства не була доведена в суді.
До сьогодні П-ст В.В. знаходиться у прокурорсько-судійській пастці: прокуратура направляє справу в суд, суд не знаходить достатніх аргументів для засудження і направляє справу на додаткове розслідування. І так вже вісім разів. Спочатку справою займалися прокурори та судді Лутугинського району, потім справа перейшла до Антрацитівського району, тепер вона у місті Красний Луч Луганської області.
Микола Козирів, голова правління Громадськ ого ком ітету захисту конституційних прав і свобод громадян .

 
Україна, 01023, Київ, вул. Леоніда Первомайського 9А Тел/факс (380 44) 234 93 64, 234 84 02