ПОШУК:

Untitled Document

Деякі виграні справи:

20 грудня 2002 р. у Дніпропетровську затримали раніше судимого громадянина С. за скоєння правопорушення за ст. 173 КоАП. Затриманого розмістили у приміщенні міського відділення міліції. За дві доби у МВМ з підозрюваного у скоєнні дрібного хуліганства С. перетворився на підозрюваного у скоєнні розбійного нападу та зумисному вбивстві. Слідчий районної прокуратури оформив затримання С. за ст. 115 УПК України. С. відправили у камеру попереднього затримання райвідділу міліції.
Під час перебування в МВМ та КПЗ районного відділу міліції, яке тривало 8 діб, С. був позбавлений можливості звернутися за професійною правовою допомогою. Під тиском працівників міліції С. зізнався у скоєнні тяжкого злочину.
З протоколу судового засідання:
Показання підсудного: „Я погодився взяти на себе злочини, тому що мене постійно били співробітники міліції, коли я знаходився в МВМ. За весь період перебування в умовах КПЗ мені не давали їсти, я був позбавлений необхідних предметів гігієни, елементарних та необхідних умов людського існування – доступу до води, медичної допомоги. Поїсти я зміг тільки після того, як мене перевели у райвідділ. Інші затримані зі мною ділилися пайками. Після того як я зізнався, мене припинили бити названі мною співробітники міліції Ш. і П., але вони були присутні на кожній слідчій дії. Коли я ще знаходився в МВМ, мене возили на місце події і вимагали, щоб я запам”ятав маршрут, показували мені фото ножа... ”.
Лікар швидкої допомоги, який оглядав С. перед його поміщенням до СІЗО-3, виявив на тілі підозрюваного С. тілесні ушкодження (огляд був необхідний для відправлення до СІЗО).
З протоколу судового засідання:
На запитання головуючого -- свідок Ш. (оперативний співробітник): „Зараз ніхто не свідчить добровільно. С. спочатку також не визнавав себе винним...”
КПК України передбачає, що у таких справах обов”язковою є участь захисника. Не маючи грошей для того, щоб запросити адвоката за власним вибором, С. погодився на те, що його інтереси представлятиме Г. Свідоцтва адвоката згаданий Г. не мав, як і права надавати правову допомогу. Тим не менш він почав активно „захищати” інтереси С. В ході „захисту” на стадії досудового слідства, ще не ознайомившись повністю з матеріалами карної справи, він пропонував підзахисному щиро розкаятись у скоєному. За це Г. обіцяв „добитися” в суді замість довічного ув”язнення невеликої міри покарання – всього-навсього 15 років.
Якщо вірити матеріалам карної справи, слідчий прокуратури П. зміг за один день ознайомити обвинувачуваного з величезною кількістю висновків різних видів експертиз, допитати обвинуваченого і пред”явити звинувачення. Все це він робив, знаходячись на відстані 10 кілометрів від обвинуваченого. Із довідки на запит суду : „Адміністрація СІЗО повідомляє, що 20 квітня слідчому Б-ої прокуратури слідчо-арештованого С. не видавали”.
Лише після передачі справи до суду С. зміг скористатись професійною допомогою адвоката. Захисником у даній справі суд призначив адвоката Б. З Центру експертиз „Альтернатива”. Адвокатові Б. довелося відстоювати не лише інтереси свого клієнта, але й своє право на його захист.
Після повернення справи з суду для проведення додаткового розслідування, слідчий прокуратури П. неодноразово в усній формі „пропонував” С. змінити захисника на іншого. Згодом повідомив про те, що він змушений замінити адвоката на іншого через неявку адвоката Б. на слідчі дії, незважаючи на відповідні чисельні повідомлення. Ці повідомлення були долучені органами слідства до матеріалів справи. При їх розслідуванні суд встановив, що вищезгадані повідомлення не мали ані адреси, ані вихідних номерів. Лише після закінчення додаткового розслідування прокуратурою району і направлення справи до Апеляційного суду, адвокат Б. змогла надавати своєму підзахисному С. кваліфіковану правову допомогу.
В результаті розгляду справи суд дійшов висновку, що докази було зібрано з порушенням норм українського та міжнародного доказу, і виправдав г-на С.
З вироку суду:
„Ретельно вивчивши зібрані слідством докази, судова палата прийшла до висновку, що жоден з цих доказів, як окремо так і в сукупності не є достатнім підтвердженням пред”явленого С. звинувачення у розбійному нападі та зумисному вбивстві. Підґрунтям цього рішення було те, що перші показання С. в період досудового слідства були отримані з порушенням його законних прав. Мотиви зміни С. показань ще не з”ясовано. Показання свідків батька підсудного та свідка К. є суттєво суперечливими, що викликає у суду сумніви у їхній достовірності, а інші докази, наведені у прокурорському висновку і досліджені на судовому засіданні, на думку судової палати ні прямо, ні побічно не підтверджують провини С. у скоєнні цих злочинів.
У зв”язку з вищезгаданим у суду з”явилися сумніви в законності проведення вказаних слідчих дій і підозри стосовно фальсифікації матеріалів карної справи.
У відповідності до ст. 28 та 29 Конституції України, положеннями Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, „Статуту принципів захиту всіх осіб, затриманих чи позбавлених свободи у бідь-якій формі” 1988 року, згідно з вимогами законодавства України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або знаходитись під арештом інакше, ніж з мотивованого рішення суду, - і тільки на підставах і в порядку, встановленому законом /..../ Ці вимоги Конституції України, міжнародних правових стандартів, законодавства України при затриманні С. з хх січня по хх лютого 2002р. не було виконано.”

 
Україна, 01023, Київ, вул. Леоніда Первомайського 9А Тел/факс (380 44) 234 93 64, 234 84 02